Серед обов’язкових гуманітарних дисциплін, які викладаються в ТНЕУ, особливе місце посідає «Українознавство». Мета вивчення курсу – сформувати в студентів відчуття причетності до тисячолітньої історії та культури українського народу; пізнати себе як національну спільноту, вслід за Т. Шевченком дати відповідь на питання: «Хто ми, чиїх батьків ми діти?» Таким чином, дисципліна спрямована на відродження історичної пам’яті.

— Коли з’явився термін «українознавство» і хто був фундатором українознавства як науки? Із таким запитанням я звернулася до Надії Іванівни Білик – доцента кафедри Документознавства, інформаційної діяльності та українознавства юридичного факультету Тернопільського національного економічного університету.

Термін «українознавство» з’явився в ХІХ ст., коли постала потреба утвердити українське на противагу російській імперській ідеології. Фундатором українознавства як науки став відомий український вчений і політичний діяч Михайло Грушевський. Українознавство репрезентує сукупність знань про Україну як частину світової цивілізації. Предметом українознавчих студій є феномен українства.

В умовах російсько-української війни, окупації Криму, освіта в Україні має бути національною. Вищі навчальні заклади повинні не тільки навчати майбутніх фахівців, а й виховувати свідомих громадян української держави. З цією метою запроваджено в ТНЕУ нову дисципліну «Українознавство», серед основних завдань якої варто виділити: дослідження генезису України та українства, історії формування української нації; визначення основних рис ментальності українця; пізнання унікальної культурної спадщини українства, популяризація національних традицій, виховання поваги до творців української культури.

У ХХІ ст. гостро постала проблема збереження національної ідентичності. Сучасний світ визначається процесами глобалізації, наслідком чого є втрата культурної самобутності народів. Поняття «самобутність» тісно пов’язане з поняттям «незалежність», оскільки без усвідомлення власної самобутності не можна бути незалежним.

Про актуальність вивчення дисципліни «Українознавство» свідчать такі відгуки студентів-першокурсників ТНЕУ:

Ілона Ляхович, ЕЕП–11: «На жаль, у сучасному світі чимало людей позбавлені пам’яті про своє культурне минуле, молодь не пам’ятає свою історію. Це і є головною проблемою культурної ідентифікації в ХХІ ст. Як на мене, завжди потрібно пам’ятати своє минуле, свої сімейні традиції і передавати їх з покоління в покоління, незважаючи на міграцію за кордон.

Місце проживання не змінює того, ким ти є за національністю в світі. Тому потрібно чим більше дізнаватись про культуру українського народу, своєї сім’ї».

Аліна Сторожук, ПТБД–11: «Дисципліна «Україно-знавство» відіграє важливу роль у теперішній час. Вона показує історичне та культурне життя України, а також української діаспори за кордоном. Закріплює в людини відчуття патріотизму, любові до національних цінностей і традицій. Нагадує нам, якою ціною ми маємо нашу незалежну Україну і ще як багато ми маємо зробити для її розквіту».

Надія Гавор, ПТБД–11: «Завдяки курсу «Україно-знавство» я простежила генезис рідного народу, нашої мови, а особливо культури. На основі цих фактів я зробила висновок про місце, роль та історичну місію України та світового українства».

Тарас Гаврилишин, ЕМЕ–11:  «Для себе з курсу українознавства я дізнався багато цікавої інформації, яку має знати кожен свідомий українець. Наприклад українські знаки-символи. До вивчення цієї дисципліни я не знав значення багатьох символів, а тепер з легкістю можу сказати, що означає символ квітки мак або символ того чи іншого дерева, чи символ тої чи іншої тварини. Загалом мені було дуже цікаво вивчати цей предмет, адже це те, про що має знати кожен громадянин України».

Марія Баліцька, член НСЖУ

Грудень 2016 р.