Студенти та викладачі кафедри інформаційної та соціокультурної діяльності соціально-гуманітарного факультету класичного університету Тернополя побували на зустрічі з парамедикинею Катериною Поліщук («Пташка»).

Дівчина зачарувала багатьох своїм співом із укриття заводу «Азовсталь» і милою посмішкою зі світлин. Акторка за фахом, Катерина займалась волонтерською діяльністю, а після медичних курсів, як медик-волонтер, допомагала цивільним і військових людям на Сході України. У листопаді 2021 року «Пташка» приєдналась до волонтерського медичного батальйону «Госпітальєри».

У перші дні повномасштабної війни Катерина приїхала рятувати людей у Маріупольському госпіталі. Цей шпиталь розбомбили російські війська і дівчина з іншими парамедиками потрапила на металургійний завод «Азовсталь».

Коли росіяни остаточно захопили Маріуполь та «Азовсталь», Катерина Поліщук («Пташка») потрапила в полон і провела там кілька місяців до 22 вересня, коли вона повернулася в Україну в рамках масштабного обміну.

Тем і запитань для насиченої розмови було чимало: жорсткі реалії війни, мотивація та характер, особисті захоплення, страх і смерть.

Звертаючись до присутніх, «Пташка» зазначила: «Я дуже сильна. Проте не всемогутня. Враховуйте це, коли сподіваєтесь на те, що я зміню ваше життя. На це повноваження маєте лише ви. …Не зі всім я зможу допомогти, я не знаю всіх азовстальців та полонених, не маю близьких друзів в ОП чи відомствах, що займаються обмінами, коштів, щоб закривати збори, так як я є добровольцем, а всі виплати від держави за полон віддала на волонтерство (теплаки, дрони, гума на авто). Так, я дуже сильна. В своєму шляху і своїй роботі. Я завжди згоряла, світячи для інших, проте згоріла на азовсталі. Моє серце дуже велике, але сили не нескінченні. Я не герой. Герої – волонтери, інші воїни, медики, комунальники, рятувальники… вони рятують світ. Я – так не вмію. Я можу робити свою роботу, проте не можу охопити всі галузі, в яких на мене розраховують. Я не жаліюсь і не прошу співчуття. Я пояснюю і прошу розуміння. Або хоча б врахування. Хтось розчаровується в мені, зрозумівши, що я не бог та не маю впливу на всі галузі, зв’язки у всіх відомствах та впливу на владу. Але я прошу не ідеалізувати мене. Я – не ваші очікування. Я – не ваш ідеал. Я – Пташка».

Катерина зворушила усіх своєю розповіддю, думками, які надихнули молодь бути гідними патріотами своєї держави.

На завершення зустрічі студент спеціальності «Дизайн» Максим Марфіян подарував Катерині Поліщук на пам’ять про нашу зустріч свою картину.