8 листопада студенти та викладачі кафедри інформаційної та соціокультурної діяльності юридичного факультету взяли участь у щорічній акції «Всеукраїнський радіодиктант національної єдності», що присвячена Дню української писемності та мови.
Текст радіодиктанту у прямому ефірі Українського радіо читав відомий мовознавець, автор підручників і посібників з української мови та літератури Олександр Авраменко, який складає текст диктанту останні 13 років. Цього року автор вніс у текст кілька елементів на перевірку нової редакції чинного правопису.
Цього року вперше диктант можна було перевірити вже через 15 хвилин після його написання. За цей час охочі мали можливість надіслати свій текст (фото, скан або скріншот із вказаною зворотною адресою) на електронну скриньку Українського радіо або у приватні повідомлення на сторінці Українського радіо у Фейсбук, або на вайбер. А з 12:00 до 12:15 в прямому ефірі Українського радіо Олександр Авраменко провів роботу над помилками. Відповідно кожен зміг одразу себе перевірити.
Від бересту – до «цифри»

Сивочолий чернець Нестор, схилившись над столом, пише історію свого народу. Цей епізод, увічнений у мармурі, – красномовне свідчення того, що люди здавна прагнули зберегти інформацію для своїх нащадків.

Колись історію свого життя наші пращури писали на камені, глині, бересті, потім – на папері, а ще пізніше світ завоювали машинні носії інформації: циліндри Едісона, грамофонні платівки, магнітні стрічки й диски. До речі, прообраз сучасного диска понад пів століття тому розробив В’ячеслав Петров – аспірант Київського інституту кібернетики.

Нині ж – ера цифрових технологій, що допомагають миттєво надсилати листи за тисячі кілометрів, а через вебкамеру бачитися й спілкуватися з рідними наживо. Власне, цей винахід дає змогу Українському радіо передавати сигнал в різні куточки планети, гуртуючи нас навколо диктанту в День української писемности та мови.

Хоч оцифровування й полегшує нам спілкування, проте живе слово має свою чарівну силу. Справді, дохристиянські пісні «На Івана, на Купала», «Ой весно, весно, днем красна» й тисячі інших дійшли до нас не в глині, бересті чи «цифрі», а через живе слово, що передавали наші предки з уст в уста, єднаючи нас в українську родину.