Активність Міжнародної дискусійно-освітньої платформи «Академія слов’янської культури»


Сьогодні під егідою нового проєкту соціально-гуманітарного факультету відбулася знакова зустріч. Вебінар із Олесею Лилак Чижович та Яною Лисенко, головою та заступницею Асоціації українців на Канарських островах «Дві Землі, Два Сонця» (https://www.facebook.com/groups/2273596052707172/), пройшов на одному диханні. Під час таких розмов розумієш, що українська нація – незнищенна, бо навіть така, здавалося б, невеличка громада на Канарських островах зробила все, щоб у неї була своя, нехай на другій землі, Україна. Поширення національної культури, українська школа, безкоштовні секції та курси вивчення англійської й іспанської, періодичні служби у церкві греко-католицьким священником – все, щоб близько 6 тис. українців тут відчули себе більш органічно, об’єднано. Не в останню чергу завдяки активності представників Асоціації українців на Канарських островах власне українців ідентифікують як націю, іспанці сприймають їх надзвичайно позитивно, не в останню чергу через наполегливість, працьовитість і неконфліктність. Прикметно, що представники організації є на всіх восьми островах, вони органічно вплетені у діяльність української діаспори в Іспанії, тісно контактують з українським посольством, СФУЖО.
Лютий минулого року змінив багато чого і в діяльності Асоціації. Пані Олеся та Яна згадували про організацію акцій протесту, благодійних концертів, налагодження тісної співпраці з органами місцевої влади, медіа, різними благодійними і волонтерськими організаціями. Багато канарців відкрили двері своїх домівок для людей, що тікали від війни в Україні.
Ділилися і цілком реальними планами на майбутнє: інтегрувати в загальноіспанське державне радіо український контент, домогтися задоволення запиту на постійного священника з України – над чим, власне, вже ведеться робота.
І ще один промовистий факт: на подарованій Асоціації ділянці посадили символічне для канарців драконове дерево, але дерево це росте не без допомоги українського чорнозему, бо кожен, хто приїжджав з України, привозив грудку рідної землі. Направду – дві землі, два сонця.