Студенти спеціальностей «Середня освіта. Мова і література (польська)» та «Журналістика» мали чудову нагоду побувати на виставці живописних робіт заслуженого художника України, заслуженого діяча культури Польщі, члена Національної спілки художників України, викладача мистецьких дисциплін кафедри інформаційної та соціокультурної діяльності соціально-гуманітарного факультету ЗУНУ Миколи Івановича Пазізіна.

Виставка, присвячена Тарасу Григоровичу Шевченку, була відкрита у ЗУНУ в дні святкування чергової річниці геніального українського поета, художника і мислителя. Миколі Івановичу доводилося працювати на Чернігівщині, де у свій час перебував і Кобзар. Експозиція побудована оптимально і вдало для виставкового залу ЗУНУ за жанрами, розмірами та кількістю картин, адже її автор, як неодноразовий член експозиційних комісій, має чималий досвід створення експозицій всеукраїнських виставок кращих робіт художників України у Києві. В експозиції виставки – 25 живописних робіт Миколи Пазізіна. Переважно це місця на Тернопільщині (Кременець, Почаїв), а також на Чернігівщині, де перебував Тарас Григорович Шевченко. Досі у наукових колах триває дискусія, ким він був більше — видатним художником чи видатним поетом. У художників є право відстоювати свою позицію. На думку Миколи Івановича Пазізіна, Шевченка неможливо переоцінити.

Основним в експозиції є, безумовно, портрет Тараса Григоровича Шевченка (у Миколи Івановича їх є кілька). Варто підкреслити, що, окрім іншого, Микола Пазізін –прекрасний портретист. Йому належить родинна галерея портретів. Знаково, що він досліджує свій родовід і знає аж до 8 коліна (а це майже 600 осіб).

Схожість робіт художника з реальною дійсністю часто вражає, тож природно виникло запитання: чи він малює по фотографіях, на що мистець, жартуючи, відповів: «Я з фотоапаратом не дружу, і не змагаюся з ним, нехай він змагається зі мною… Фотоапарат фіксує мотив, а моє завдання – передати колір, а колір дуже важливий. Художник повинен відчувати температуру, відтінок і рух кольору. Як портрет без подібності не є портрет, так пейзаж без настрою і стану не є пейзаж».

Микола Іванович переконаний, що результат діяльності залежить від відношення до роботи, від організованості, терпіння. Досвід живописця підтверджує, що лише помножений на наполегливість талант дає плоди, і потрібно дуже довго працювати на свій авторитет і рейтинг: «Я понад 40 років працював на прізвище, а тепер прізвище «працює» на мене!» Крім того, у справжнього мистця не повинно бути матеріального зацікавлення. Із цього приводу Микола Пазізін цитує слова О. Довженка: «Практичні режисери не роблять добрих фільмів». І додає: «У того художника, який «дружить» з калькулятором, будуть опущення, він не зможе зреалізувати себе і досягнути своїх потенційних можливостей».

Студентам було цікаво, чому мистець не змінив місця проживання на численні запрошення за кордоном. Прозвучала відповідь, гідна великої людини: «Я хотів, щоб у нас було так, як у них. Найвища винагорода для художника– це не місце проживання, а стати художником серед художників. Не маю сумнівів, що я обрав правильний шлях, адже сформувався, відбувся і маю усі умови для творчої діяльності, намагаюся працювати щодня і не маю того «апетиту», який би заважав роботі. У мене є послідовники, якими я пишаюся. Після себе я залишу незалежні культурні цінності. Здійснилася безкорисна мрія мого дитинства!..»