Студентка групи ЖПР-21 Неоніла Брояк взяла інтерв’ю у начальника відділу міжнародних зв’язків Західноукраїнського національного університету Юлії Войтишин.

Юлія Віталіївна розповіла про свою кар’єру викладача та керівника, поділилась інформацією про можливості навчання закордоном від класичного університету Тернополя.

Яким було ваше дитинство та шкільні роки?

— Своє дитинство провела в маленькому містечку Золочеві. Воно було спокійним і цікавим. Я була нечемною відмінницею, оскільки мій успіх у навчанні залежав від того, чи була у мене мотивація у вигляді винагороди від батьків, без неї бажання вчитися швидко зникало.

— Де ви здобували вищу освіту та за якою спеціальністю?

— Я закінчила Західноукраїнський національний університет, де здобула ступінь бакалавра, бакалавра міжнародного права. Зараз здобуваю у ЗУНУ ступінь магістра права й навчаюся в аспірантурі. Здобула базову освіту у Львівській політехніці, яка стала основою для подальшого навчання.

— Що надихнуло вас обрати саме цей професійний шлях?

— Моє велике бажання з дитинства – бути вчителькою. Моя кураторка запропонувала викладати в коледжі, й мені дуже подобається це, адже студенти – найкраща частина моєї роботи в університеті. Після кількох років на посаді викладача, мені розповіли про вакансію начальника відділу міжнародних зв’язків, я пройшла співбесіду, й почала працювати на цій посаді.

— Що вважаєте своїм найбільшим досягненням на сьогодні?

— Мої студенти, які вже стали випускниками й стануть ними цього року. Оскільки здобути освіту може кожен, а виховати 100 розумних людей – це вже показник правильних дій. Кожного року у червні я сумую, бо мої студенти випускаються, і я розумію, що вони вже більше до нас не повернуться.

— З якими країнами співпрацює Західноукраїнський національний університет?

— Наш університет співпрацює з 37 країнами світу. Найбільше договорів ми уклали з Республікою Польща та Китайською Народною Республікою. Також Республіка Словенія, яку багато хто недооцінює через її невеликі розміри, дає багато можливостей для наших студентів. Ми ще розвиваємо нові напрями, зокрема – співпрацю з США, Канадою та Австралією. Ми вже співпрацюємо з цими країнами, однак хочемо розширити коло можливостей для наших студентів.

-Як можна поїхати на навчання за кордон?

-Слідкуйте за соціальними мережами університету, де публікуються оголошення про навчання закордоном. Наприклад, за програмою Erasmus+ студенти можуть навчатися в європейських закладах вищої освіти зі стипендією, яка повністю покриває витрати на життя, транспорт, харчування і на все необхідне для навчання та проживання. Університет також допомагає з оформленням візи.

-Чи потрібно знати іноземну мову для навчання?

-Однозначно – так. Усі програми проводяться іноземними мовами. Перше, що я кажу студентам – це вчити англійську мову.

-Як довго тривають програми для обміну?

-Є короткострокові і довгострокові програми. Короткострокові мають тривати мінімум 2-3 дні. Також є семестрове навчання, тривалість якого коливається, оскільки семестр у всіх країнах різний: у Німеччині студенти будуть з лютого до кінця вересня, у Хорватії – з жовтня до квітня. Студент за програмою Erasmus+ може знаходитись закордоном максимум 1 рік.

-Чи можуть хлопці, які вже досягли призовного віку брати участь у програмах?

-До 2023 року така ситуація була на ускладненому рівні. Вони не могли брати участь, але згідно з новою постановою хлопці віком від 18 до 22 років мають право перебувати на семестровому навчанні закордоном. Одна з вимог – володіння іноземною мовою, підтверджене міжнародним сертифікатом на рівні B2 і вище. Також має бути укладений договір між університетом, який підтверджує, що студент справді їде на навчання, а не просто виїжджає за кордон.

-Як початок війни вплинув на вас та ваше життя?

-Початок був складний. У перші дні в університеті ми провели курси першої домедичної допомоги, моя сім’я почала займатися волонтерством, я спілкувалася з іноземцями, вони розказували, чим можуть допомогти. Моя допомога полягала в перекладі. Перших пів року навчання проходило під гаслом «Потрібно вчитись, щоб не бути такими, як москалі».

 -Чи є у вас люди, які допомагають залишатися сильними у цей час?

-Звісно! Це близькі і рідні люди, адже завжди приємно йти додому, коли знаєш, що тебе там хтось чекає.

-Дякую за розмову, бажаю успіхів у вашій роботі!