Чорнобривцями барвистими в обіймах сонця заквітчав вересень початок нового навчального року в Україні, у Тернополі і у Тернопільському національному економічному університеті першокурсникам, які не встигнуть й оком моргнути, як у них виникне питання працевлаштування…

Будь, як улюблений викладач

Відтак, засвічуємо малесенький Промінчик Надії тим, хто хоче бути схожим на улюбленого викладача і мріє поєднати свою долю з рідним вищим навчальним закладом, як це свого часу зробили десятки успішних випускників нашого університету – нинішні кандидати і доктори наук, численні висококваліфіковані працівники, серед яких випускниця юридичного факультету за спеціальністю «Документознавство та інформаційна діяльність», інженер І категорії відділу інформації та зв’язків з громадськістю ТНЕУ Анна КІСЬ.

– Аню, чи могли Ви собі уявити, вступаючи на юридичний факультет Тернопільського національного економічного університету, що залишитеся працювати у рідній Альма-матер і будете інформувати Світ про університетське життя?

– Звісно, при вступі я й подумати не могла, що навчання у ТНЕУ стане для мене доленосним… Але коли наближалося до завершення навчання в університеті, про своє працевлаштування думала все частіше і частіше… До речі, я впевнена, що саме ще під час навчання кожен студент починає шукати найкращі можливості для власної самореалізації, будує певні плани. Говорячи про робоче місце, маю на увазі серйозну постійну роботу. Звісно, до своєї сьогоднішньої роботи, навчаючись в університеті, я працювала багато де, адже переконана, що студент – це така особистість, яка просто не може спокійно всидіти на місці, постійно перебуває в русі. Однак зрозуміло, що всі ці роботи були для мене тимчасовими. І вже коли я поступила на 5 курс і стала студенткою магістратури, мені запропонували спробувати себе у прес-службі університету.

Чесно кажучи, спочатку я довго вагалася – адже нелегко отак одразу залишати бурхливе студентське життя, а також переповнювали переживання стосовно насправді серйозної роботи і чи впораюся я з нею, а ще чи зможу поєднати з роботою навчання, написання магістерської роботи… Однак ще під час випробувального терміну робота буквально захопила мене з головою. Я заново відкрила для себе університет! А ще здається, що такого шаленого ритму і насиченості подіями не зустріну більше в жодному місці. Робота мені дуже полюбилася… Зараз я дуже рада бути частиною університету і, як Ви кажете, інформувати Світ про його діяльність, адже життя у нас настільки насичене, що справді вистачить на цілий Світ!

«Університетом керували студенти!»

–  У  ТНЕУ завжди багато заходів, у яких беруть участь не лише студенти і викладачі університету, а й гості різного посадового рівня, інколи і найвищого державного… Аню, чи можете пригадати, коли, готуючись до інтерв’ю, Ви хвилюватися найбільше?

– Справді, ТНЕУ – це освітній заклад, який завжди відкритий до зустрічі з цікавими особистостями, партнерами, готовий до реалізації нових проектів. Упродовж трьох років роботи доводилося брати інтерв’ю і в активних громадських діячів, і державних службовців, політиків, і українських та зарубіжних науковців… Та найбільше хвилювалася, напевне, вперше. І це було інтерв’ю не з відомою особистістю, а з нашими студентами. Це були перші дні моєї роботи на посаді фахівця відділу інформації та зв’язків з громадськістю ТНЕУ. Саме тоді, у жовтні, в університеті був день студентського самоврядування, який багатьом запам’ятався таким гаслом: «Університетом керували студенти!». У цей день молодь ТНЕУ зайняла робочі місця ректора, проректорів, деканів, керівників структурних підрозділів…, а я, як представник прес-служби, завітала до кожного «у їхній» кабінет і спілкувалася про плани «на новій посаді», враження і т.д. Чомусь це інтерв’ю зі своїми ровесниками запам’яталося найбільше. Можу сказати, що хвилювання присутнє і досі, при кожній підготовці до інтерв’ю чи зустрічі. Але воно не таке, під яким розуміють страх, а те, яке змушує хвилюватися за справді якісний і хороший результат роботи.

Підтримка ректора

– Спілкування є основою роботи у відділі інформації та зв’язків з громадськістю. Не секрет, що постійне живе спілкування з людьми забирає багато сили, інколи навіть виснажує… Але наступного дня маємо бути знову бадьорими у спілкуванні, привітними до людей і усміхатися… Кожен має власні методи самовідновлення… Все ж цікаво, що Вас надихає на подальшу активну діяльність, нові плани, відкриття?

– Так, за понад два роки роботи я уже переконана, що спілкування є основою нашої роботи, адже доволі часто потрібно супроводжувати організацію різного роду заходів – від фотовиставок і арт-вечорів до всеукраїнських і міжнародних конференцій, симпозіумів, змагань… У даному випадку дуже важливою є злагоджена робота команди. Впевнена, що відділ інформації та зв’язків з громадськістю є саме тією командою, яка допомагає реалізувати усі найцікавіші та найкреативніші ініціативи.

Керівник відділу Олена В’ячеславівна Васильків вміло гуртує навколо себе талановиту молодь університету, яка часто виступає генератором цікавих ідей. Нещодавно усі ми мали нагоду переглядати фотовиставку «Поет живе у кожному», присвячену Всесвітньому дню поезії, де студенти на фото перевтілювалися у відомих митців – схожість більшості насправді вражала!

Також молодь і викладачі, працівники вишу мали чудову нагоду взяти участь у виставці-антистрес «Надай малюнку життя», розфарбовуючи картини у холі центрального корпусу ТНЕУ, забуваючи про буденні проблеми і поринаючи у світ мистецтва. Таких проектів є багато. Приємно, що усі ці ініціативи – від мистецьких виставок до масштабних міжнародних заходів – знаходять підтримку в адміністрації університету. Ректор нашого вишу Андрій Ігорович Крисоватий завжди готовий підтримати молодь, професорсько-викладацький колектив університету у втіленні в життя найсміливіших ідей та проектів. Це справді надихає на подальшу активну діяльність, нові плани та відкриття.

Той момент, коли справа, яку робиш, — потрібна

– Аню, яка подія у ТНЕУ вплинула на Вас настільки, що захотілося жити по-новому?

– Важко одразу сказати, адже подій насправді дуже багато. Кожна додає нового досвіду, завжди маєш нагоду розвиватися, удосконалюватися. Заставляє жити і рухатися далі саме усвідомлення того, що справа, яку ти робиш, є потрібною.

Якщо говорити про щось дійсно особливе, то для мене цікавим досвідом була організація майстер-класу з писанкарства, який я проводила для діток військовослужбовців-учасників проекту «Україна–Норвегія», що реалізовується в університеті.
Це справді було незвичайно, адже потрібно було працювати навіть не зі студентами, а значно молодшими учнями (наймолодшому учаснику майстер-класу було всього три рочки!). Спершу навіть трішки розгубилася, зустрівшись з аудиторією, але це тривало недовго. Наша зустріч пройшла пізнавально і просто чудово. Адже, коли бачиш оченята, які горять цікавістю, маленькі ручки, які, не важливо вміло чи не вміло, але із захопленням пишуть свої перші у житті крашанки, а пізніше з гордістю і дитячою радістю дарують їх батькам – забуваєш про все на світі, навіть про те, що ти вже майже на годину запізнюєшся на наступну зустріч.

Це був надзвичайно позитивний день, після якого мені захотілося жити по-новому, адже він допоміг відкрити багато нового у собі, додав безліч хороших емоцій і вражень.

“Ми працювали і вдень, і вночі (справді вночі!)”

– Яка подія у Вашій роботі була наймасштабнішою?

– Наймасштабнішою та найграндіознішою у моїй роботі було святкування 50-річного ювілею нашого рідного Тернопільського національного економічного університету. Підготовка до цього дня була справді шаленою. Об’єм роботи просто неможливо описати! Це був період, коли ми працювали і вдень, і вночі (справді вночі!); період коли здавали і нерви, і техніка; період безлічі напрацювань, ідей і багато-багато-багато іншого. Чого варта лише одна підготовка книги про історію університету! Але ми це зробили! І це було насправді феєричних два дні, які не залишили байдужим жодного. Незважаючи на неймовірну втому та все інше, я була рада і горда тим, що є частинкою величезного і потужного механізму – Тернопільського національного економічного університету!

Відзначення 50-річчя ТНЕУ ще раз підкреслило і нагадало нам про те, що ми – одна університетська спільнота, якій є чим пишатися, яка впевнено прямує у майбутнє, яка здолає усі перешкоди і виклики сьогодення. Цей день справив на мене найбільший вплив за усі роки навчання та роботи у нашому вищому навчальному закладі.

Університет — світ пошуків, перемог, досягнень і здійснених мрій

– Аню, Ви – творча і різностороння особистість, яка бачить у студентській молоді їхні найкращі риси, йде стежиною життя з усмішкою, впевнено долаючи перепони на шляху, – що побажаєте студентам нашого університету, особливо першокурсникам, які довірили свою Долю ТНЕУ?

– Дякую за чудові слова (усміхається – примітка ред.) і бажаю кожному із нас вдалого нового навчального року! А тепер хочу звернутися до студентів і сказати: не зважаючи на те, чи Ви старшокурсник, чи лише вступили на перший курс не важливо якого факультету, маєте знати, що перед Вами у нашому університеті відкривається цілий світ пошуків, перемог, досягнень і здійснених мрій. Якщо Ви ще не знайшли себе сьогодні, то обов’язково знайдете завтра, головне – працювати над собою, ставити мету і йти до неї, не зважаючи на те, що говорять інші і які виникають перешкоди на Вашому шляху до мрії…

Тільки від Вас залежить те, яким буде Ваше завтра. Життя в університеті – це не тільки наполегливе навчання. Серед Вас немає успішних і неуспішних, сильніших і слабших – кожен з Вас унікальна і неповторна особистість зі своїми сильними сторонами. Якщо Вам не вдається підкорити усі закони вищої математики – не біда. Впевнена, що натомість Ви маєте активну життєву позицію, або вмієте прекрасно співати, драйвово танцювати, або малюєте прекрасні картини чи кумедні карикатури; можливо, бачите себе у спорті, можливо – ведучим радіоефіру чи на студентському телебаченні, можливо, у вас відмінні організаторські здібності… і, переконана, багато-багато іншого. Не бійтеся показати себе! Тернопільський національний економічний університет – це саме те місце, де вам допоможуть реалізуватися, розкрити усі грані власного таланту і, можливо, з часом Ви також станете працівником рідної Альма-матер. Заявляйте про себе, мрійте, і нехай кожна ваша мрія блискуче здійсниться!

– Дякую Вам, Аню, за щирість спілкування, адже саме Ваша відвертість і є Промінчиком Надії для тих, хто забажає поєднати своє життя з Альма-матер і набутими знаннями, власною креативністю та ерудованістю в галузі економіки, правознавства чи інформаційною діяльністю примножуватиме славу рідного Тернопільського національного економічного університету!

Розпитувала Марія Баліцька, головний редактор газети ТНЕУ «Університетська думка», член Національної спілки журналістів України.