26-27 березня 2026 року в Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка відбулася Міжнародна конференція, присвячена науковій спадщині Василя Сімовича.

Пленарна частина наукового заходу стала справжнім інтелектуальним діалогом між різними філологічними школами. Доповіді охопили широкий спектр тем:

•  проф. Людмила Ткач (Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича) простежила життєвий шлях Сімовича як культурного діяча, наголошуючи на його ролі у формуванні української мовної ідентичності.

•  проф. Тетяна Космеда (Донецький національний університет ім. В. Стуса) розкрила історіографічний аспект української лінгвографії, зокрема дискусії навколо латинізації.

•  проф. Ганна Дидик-Меуш (Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, УКУ) акцентувала на феномені мовної пам’яті українців у контексті історичної лексикографії.

•  проф. Тетяна Ковалевська (Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова) представила сучасні нейролінгвістичні техніки ментальної резистентності як інструмент мовної стійкості.

•  проф. Олег Лещак (Університет ім. Яна Кохановського, Польща) показав актуальність діяльності празької школи функціональної лінгвістики у XXI столітті.

•  проф. Henryk Duda (Люблінський католицький університет Івана Павла II, Польща) порівняв адаптацію англійського терміна gender у польській та українській мовах.

•  проф. Галина Мацюк (Львівський національний університет ім. І. Франка) висвітлила культурно-освітню місію Василя Сімовича у таборах військовополонених.

•  доц. Наталія Щербій (Карпатський національний університет ім. В. Стефаника) розглянула мовну норму як поле боротьби та національної ідентичності.

Професор кафедри інформаційної та соціокультурної діяльності Західноукраїнського національного університету *Ірина Шкіцька* виголосила свою доповідь на засіданні секції 7 «СЛАВІСТИЧНИЙ ВЕКТОР ДІЯЛЬНОСТІ В. СІМОВИЧА: КОНТЕКСТИ УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКОГО ПОРУБІЖЖЯ», у якій репрезентувала результати порівняльного аналізу польських та українських власних імен у лінгводидактичному аспекті.

Ключові положення виступу:

 Імена є культурними кодами, що відображають історію, традиції та соціальні цінності.

 Пестливі та скорочені форми імен у польській та українській традиціях мають різне емоційне забарвлення, що може спричиняти міжкультурні непорозуміння.

 Феномен «старіння» імен демонструє залежність мовної практики від соціокультурних змін.

 Робота з антропонімією у викладанні іноземних мов сприяє формуванню міжкультурної компетентності, толерантності та критичного мислення студентів.

Професорка підкреслила, що антропонімія є не лише об’єктом мовознавчих студій, а й потужним дидактичним ресурсом, який відкриває студентам шлях до глибшого розуміння культури через мову.

 Щира вдячність колегам з ТНПУ за організацію цього наукового форуму. Такі заходи підтримують дух українських науковців, зміцнюють міжнародні зв’язки та надихають студентську молодь на нові відкриття.