У межах вивчення дисципліни “Бібліотекознавство”, під науково-педагогічним керівництвом Казимира Возьного, студенти групи ДІД-11 соціально-гуманітарного факультету ЗУНУ активно долучилися до реалізації важливих освітньо-культурних ініціатив, що поєднують фахову підготовку з усвідомленням громадянської відповідальності.

Сучасна бібліотека постає не лише як простір збереження знань, а й як осередок формування суспільної пам’яті, платформа діалогу між поколіннями та активний учасник культурно-інформаційних процесів. Саме в такому контексті особливої ваги набуває залучення студентів до практичної діяльності через участь у проєктах “Літопис мужності” та “Вікістудія ЗУНУ”.

Проєкт “Літопис мужності”, ініційований бібліотекою, має глибоку гуманістичну місію — збереження пам’яті про загиблих українських воїнів, які віддали своє життя за свободу, незалежність і майбутнє України. Він формує важливу основу для осмислення сучасної історії та вшанування Героїв.

Водночас у межах вікіпроєкту “Вікістудія ЗУНУ” студенти долучаються до створення й редагування енциклопедичних статей, зокрема про українських захисників. Працюючи з відкритими джерелами, вони опановують принципи енциклопедичного письма, вчаться дотримуватися стандартів академічної доброчесності, а також набувають практичних навичок відповідального наповнення інформаційного простору.

Саме тут синергія проєктів “Літопис мужності” та “Вікістудія ЗУНУ” набуває практичного втілення: зібрані та осмислені матеріали про Героїв трансформуються в якісний енциклопедичний контент, стаючи частиною відкритого інформаційного простору та зберігаючи пам’ять про їхній подвиг для широкого загалу.

Таким чином, діяльність студентів поєднує глибоку повагу до національної пам’яті з сучасними підходами до створення та поширення знань. Вони виступають не лише як здобувачі освіти, а як активні учасники формування достовірного й суспільно значущого інформаційного середовища.

Участь у таких ініціативах сприяє не лише професійному становленню майбутніх фахівців, а й формує ціннісні орієнтири, засновані на повазі до історії, відповідальності за слово та усвідомленні власної ролі у збереженні національної пам’яті.

У час, коли історія твориться на наших очах, особливо важливо не лише бути її свідками, а й тими, хто дбайливо фіксує, осмислює та передає її наступним поколінням. Саме така діяльність надає навчанню глибшого змісту, перетворюючи знання на пам’ять, а пам’ять — на основу національної ідентичності.