26 січня 2021 р. професор кафедри інформаційної та соціокультурної діяльності Микола Лазарович провів інтерактивну лекцію «Соборність України: історія і сучасність». Її присвячено 102-й річниці Акту злуки УНР і ЗУНР.
У ході онлайнового заняття прослідковано об’єднавчі тенденції, які превалювали на українських землях, починаючи від княжих часів і до сьогоднішнього дня. Наголошено, що,серед інших, практичним втіленням ідеї соборності займались українські князі Володимир Великий, Ярослав Мудрий, Володимир Мономах, Роман Мстиславич, король Данило Галицький, гетьмани Богдан Хмельницький, Петро Дорошенко, Іван Мазепа, Пилип Орлик. У період бездержавності, пролунавши зі сторінок «Русалки Дністрової» «Руської трійці» й «Книги битія українського народу» Кирило-Мефодіївського братства, в по¬езіях Тараса Шевченка, декларації Головної Руської Ради, проголошеній 1848 р., ідеї соборності українських земель почали оформлюватися у вираз¬ну політичну програму в діяльності Михайла Драгоманова, га¬лицьких «народовців», «Братства тарасівців», Івана Франка, Юліана Бачинського, Миколи Міхновського, Михай¬ла Грушевського, В’ячеслава Липинського, фактично усіх українських партій та інших політичних організацій кінця XIX – початку XX ст.
У роки Першої світової війни значний внесок в пропаґанду ідей соборності зробили Українські січові стрільці. Їхній чин ознаменував вiдновлення збройної боротьби за волю України після поразки повстання під проводом гетьмана Мазепи.Головними складниками стрілецької ідеології були державна самостійність, соборництво, опора на сили власного народу.
Вінцем всієї попередньої діяльності став день 22 сiчня 1919 р. – один із найпрекрасніших моментів нашої непростої, нерiдкотрагiчноїiсторiї.Він назавжди залишився в пам’яті українського народу як свято Соборностi України. Вперше за понад 600 років він став реальним кроком до обʼєднання українських земель, що вплинув на подальші національно-політичні процеси в Україні.
Підсумовуючи заняття, професор Лазарович учергове звернув увагу авдиторії на те, що сьогодні українці мають найліпший шанс для збереження власної державності. Але для цього нам потрібно докласти зусиль. Своя держава – це благо, адже наша історія доводить, що найбільше бід ми мали саме в періоди бездержавності.